Iз Эмiля Дуброва...

Оригінал:


"Я з тобою кохана,
Не писав, не було "на рахунку"...
Так сумую без тебе,
В цих холодних донецьких степах,
Тут мовчать солов'ї,
Тільки кулі витьохкують лунко,
Та бува серед ночі -
Закричить десь сполоханий птах.
 Серед дикого поля,
Мов вулкани димлять терикони,
І задушливий дим,
Сизим Джином ляга в полини,
Закрива пеленою,
Від очей, лівий фланг оборони...
Отака, от, картина,
Звичайнісінькі будні війни.
Не сумуй, не журися,
Тут безпечно... Годують нас добре!
Як приїду побачиш,
Вже набрав кілограмів під сто!
Побратими мої, як один,
Всі мов леви хоробрі,
Пам'ятай, що таких -
Не здолає ніколи й ніхто!
Все... Закінчую люба!
Треба йти, вже обід... Розпорядок!..
Ще врубати потрібно,
Для "буржуйки", до вечора дров..."
А гаряче чоло,
Мов холодним усіяло градом...
На пов'язці тугій,
Червоніла трояндою, кров...
© Эмiль Дубров


Перевод с украинского Светланы Груздевой


«Я с тобою, родная.
Недостача случилась «на «счёте»…
Без тебя так печалюсь
В холодных донецких степях…
Тут молчат соловьи,
Только пули «тьох-тьох» на рассвете,
Да порою средь ночи
Вскричит перепуганный птах…
На плато в диком поле
Вулканом  дымят терриконы,
И удушливый дым
Сизым Джинном ложится в полынь,
Пеленою закрыв
От очей левый фланг обороны…
Вот такая картина…
Обычные будни войны.
Не тоскуй в тишине…
Здесь так кормят, что не отвертеться!
Как приеду, увидишь:
Набрал килограммов под сто!
Все братки как один –
Очень храброе Львиное Сердце,
Ты пойми, что таких
Одолеть не посмеет никто!..
Закругляюсь с письмом…
Дорогая, таков распорядок!
Нарубить ещё надо
«буржуйке» до вечера дров…»
А пылающий лоб
Что холодным усеяло градом…
По повязке тугой
Растекалась рубинами кровь…