Вона вже є, моя країна...
В Європі це така земля,
Що має назву Україна,
То батьківщина є моя!
Квітуча, мирна, хлібопашна;
Сусідам не несе загроз.
В ній раді сонечку та пташкам,
А біля хат - килим із роз!
Вона не вперше терпить біди,
Ковтає сльози день у день,
Коли її найкращі діти
Ведуть із ворогом дуель!
З нас витравляли українство,
Стирали мови милий дзвін.
Велике проросійське вбивство
Манкуртів пестило з рабів.
Та ні! Ти чуєш?! Ось, вже знову...
Пройшла крізь пекло й небуття,
Чарівна мова калинова
Плекає крихітне дитя:
"Запам`ятай до скону, милий,
Ти немовлям не назавжди,
Тож любу неньку-Україну
Від супостатів бережи!"
Ми йе...
© Copyright: Наталия Ломейко-Громовая, 2019
Свидетельство о публикации №119042902031
Свидетельство о публикации №119042902031
Рецензии