І то було одне з найкращих див.
Я й досі – в захваті від того дива:
Коли я, приголомшена й щаслива,
Дивилась в очі соняхів, й без слів
У сутінках мене ти пригортав,
В надії, що ще трохи – і озветься
Зажурене це присмеркове серце
У променях призахідних заграв.
Я ще тоді не вірила тобі.
Та, дивлячись крізь соняхове листя
На небо золотаво-променисте,
Не піддавалась звичній вже журбі.
...І соняхи, і сонце на межі,
І велики, покинуті на ниві,
І ми удвох – здивовані й щасливі –
Дві заблукалі й знайдені душі...
20.04.19
I то було одне з найкращих див
© Copyright: Наталка Змиивна, 2019
Свидетельство о публикации №119042808085
Свидетельство о публикации №119042808085
Рецензии
Чудові вірші, Наталочко!
Зненацька в мене усі слова розбіглися, щоб своє враження висловити.
Але така насолода читати подібні рядки!
Близько до серця й душі, люба Наталочко!
Щиро дякую!
Нових наснаги й натхнення тобі👏🙏😘☀️
В мене сестра двоюрідна, ми усі з дитинства завжди її звали Талочка))
Можна й тебе?
Олена Ра 30.06.2019 09:15 • Заявить о нарушении
Зненацька в мене усі слова розбіглися, щоб своє враження висловити.
Але така насолода читати подібні рядки!
Близько до серця й душі, люба Наталочко!
Щиро дякую!
Нових наснаги й натхнення тобі👏🙏😘☀️
В мене сестра двоюрідна, ми усі з дитинства завжди її звали Талочка))
Можна й тебе?
Олена Ра 30.06.2019 09:15 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.