Останній вірш, утворений вночі, не йде,
не хоче жити самостійно.
Він ще в душі здригається постійно,
немов зі мною бесіду веде.
А інші йдуть – немає вороття.
І так далеко, що й не пам'ятаю.
А цей ще кожним словом пригортає.
Не здатний жити ще своїм життям?..
Здавалося б, на те нема підстав,
та заглядає, мов дитя, у очі...
Можливо, щось мені сказати хоче.
Можливо, я йому не все сказав...
Останнiй вiрш, утворений вночi
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119042801372
Свидетельство о публикации №119042801372
Рецензии
Казалось бы, на то нет оснований,
да смотрит всё в глаза,как малое дитя...
Быть может, что-то мне сказать он хочет.
Быть может, я ему чего-то не сказал...
С огромным уважением к Вам и вашей поэзии
Софья Измайлова 29.04.2019 10:02 • Заявить о нарушении
да смотрит всё в глаза,как малое дитя...
Быть может, что-то мне сказать он хочет.
Быть может, я ему чего-то не сказал...
С огромным уважением к Вам и вашей поэзии
Софья Измайлова 29.04.2019 10:02 • Заявить о нарушении
