Та чи винен я пишатись,
Що у пана все гаразд?
Він свою шанує радість,
Не хвилюючись за нас.
То ж, пробачге мені, друзі,
Що не можу я радіти,
Як панує вовк у лузі -
Головніший із бандитів.
Може я в житті не тямлю,
Правду-матінку люблю,
Всіх довір’ям щиро бавлю
Та підступність не хвалю?
Люди божі, де ж та віра,
Що нас по життю веде,
Дочекається чи вирій
Душі наші де-не-де?
Та чи винен я...
© Copyright: Владимир Ружицкий, 2019
Свидетельство о публикации №119042708105
Свидетельство о публикации №119042708105
Рецензии