Поле зеленіє, річечка блищить,
стало Душі щемно,
навчаюся жити.
На Долю не скаржусь,
слухаю своє серце.
Роси осліпили,
вітерець в лице,
солов'ї щебечуть,
весні радіє все.
Зазерни коханий в ніжні оченята,
зазвучить Симфонія завзято.
Хмари сонечко розжене,
у гармонії все живе.
Почуття, наче непокірне дитя.
Любов та творчість зливаються
в єдине,щоб серденько моє раділо.
Пожалуйста, посетите мой вебсайт: https://sbelyakova.com
На Долю нe скаржусь...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2019
Свидетельство о публикации №119042706948
Свидетельство о публикации №119042706948
Рецензии