Тим, кому обридло моє завивання
безпросвітно-темне, як ночі шал,
обійдіть нестримні вірші-ридання,
не судіть мого болю дев'ятий вал...
Не зовіть невдахою чи слабкою,
це ж не вам,- мені чорний хрест нести,
це моя дорога ряснить бідою,
раз за разом палають міцні мости.
Я благаю, не сипте на рани солі,
бо мені й без того вогнем пече...
Дай вам Боже, не звідать такого болю,
коли душу рубає вина мечем.
Милосердя трошечки, може дрібку,
чи байдужості сніжної повен чан...
хай у оці моїм чималЕнька скіпка,-
придивіться, чи в ваших інакший стан...
Обійдіть божевілля моє пропаще,
я не прагну цілющих, вірних порад...
Обійдіть, якщо ви мене справді кращі,
я сама і Іуда собі й Пілат.
Обiйдiть...
© Copyright: Ева Сокол 2, 2019
Свидетельство о публикации №119042706936
Свидетельство о публикации №119042706936
Рецензии