Блакитна ковдра ніжного барвінку
Розкинулась під голими платанами.
Та звуть сади духмяними туманами
До зміни білосніжного відтінка.
Так радісно напнулися вітрила
Квітучих вишняків у морі зелені.
Переді мною стежка вже розстелена,
Покваплюсь за весною, що злетіла
У небо, не зважаючи на душу
Мою, що нерозважливо втомилася.
Щаслива я була, чи тільки снилося?
Чи хочу за весною, може, мушу?
Метелик пролетів над головою.
Кульбабка сонця жовта запалилася…
Я хочу, щоб зорею зашарілася
Улітку вишня, що була зі мною.
Про вишеньку укр
© Copyright: Наталья Гриненко-Артеми, 2019
Свидетельство о публикации №119042705271
Свидетельство о публикации №119042705271
Рецензии