надвечiр я, перед Великодним святом
Нескінченний рій думок
і память, помічник завзятий,
розмотує по нитці цей клубок.
Червона нитка — то душі горіння
із золотавим вкраплениям де-не-де,
як в небі сонячне проміння,
та думка скрізь мене веде.
Жовта нитка - то спокій днини,
ним доля вишиває як завжди:
в час буденний і у Великодень, нині
з такою думкою хоч до обрію лети.
Зелена нитка - то дороги.
Дороги і пройдені без меж стежки:
без пафосу, без перестороги,
але з вірою у Бога і у ці рядки.
Свидетельство о публикации №119042703528
кто перспективы не имеет?!
заблудшим в Лабиринте стен,
где осень жизни грустью веет?!
- клубки разматывать судьбы,
держась за нить воспоминаний;
и поливать слезой цветы
на клумбе обретённых знаний ...
С улыбкой!
Игорь Викинг-Сталкер 30.04.2019 03:29 Заявить о нарушении