Осінь прийде. І зацілує. І пробачить всі зради літа.
І пробачить весну-дурепу, легковажну і нестійку.
Осінь прийде без обіцянок полюбити та обігріти:
просто прийде і зацілує – я чекаю її таку.
Я чекаю її… Чекаю, як чекають на жінку-друга.
Ви не знали такої жінки. Невідомий вам друг такий.
І зникають в її обіймах і невпевненість, і напруга.
І отямлює, оживляє поцілунок її м’який.
Дочекаюсь. Вона це знає. Притулю. І вона притулить.
Я і сам її зацілую. Я і сам цілувать люблю...
Осінь прийде. Обов'язково. Ще ні разу не обманула.
Ще ні разу... Та – забобонно і тихесенько – помолюсь...
Осiнь прийде. I зацiлуe. I пробачить всi зради...
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119042608730
Свидетельство о публикации №119042608730
Рецензии