...відтак - один.
І майже ніц навколо.
Й нема думок, а звідки вийшов сам
ще геть без сил, розніженим і кволим,
туди, де згодом зліплю небеса.
Один, як мить, якої ще немає
на мапі рим задуманих сердець,
що від скукоти знехтували раєм,
коли урвався святості терпець.
Один, та є!
А в іншому лиш сумнів,
чи бачив хтось те інше взагалі?!
Думки пусті і дещо нерозумні,
ще не знайшли і грудочки землі.
Один, як перст.
У спогадах примарних
два силуети рухаються там,
де білі сни, спокійні і безхмарні,
вгорі чіпляють зорі по місцям.
Один в один.
Як батько... чи, як мати.
Стою без рухів в синій пустоті,
і вчусь літати, жити і вмирати,
знайшовши суть творіння в самоті.
До Початку
© Copyright: Александр Ноцкий, 2019
Свидетельство о публикации №119042602277
Свидетельство о публикации №119042602277
Рецензии
