Ода мовi... Мирослава Стулькивская
Оригінал:
Люблю тебе, моя співуча мово -
Народу сила, велич і краса!
Гориш в серцях гарячих калиново,
Звучиш на всі октави в небесах!
З тобою я своє майбутнє бачу.
Вклоняюсь низько сонцю і землі
За те, що українську маю вдачу,
Що є в нас бандуристи, скрипалі.
З тобою я мовчу, сміюсь і плачу...
Люблю цей невимовний монолог.
Не зраджу, мово, я тебе нізащо!
Тобою ж завжди говорив сам Бог!
Живи і квітни, рідна моя мово!
Нехай твій промінь в серці не згаса!
Струмочком розливайся веселково -
З тобою Україна воскреса!
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Люблю тебя, певучий и единый
Язык – народа слава и краса!
Горишь в сердцах горячих ты калиной,
Звучишь на всех октавах в небесах!
В тебе своё я будущее вижу,
Поклон мой низкий днями и в ночи,
За то, что мальвами рушник мой вышит,
Что бандуристы есть и скрипачи.
С тобою я молчу, смеюсь и плачу…
Люблю невыразимый монолог.
И не предам его, никак иначе:
Тобой со мной беседовал сам Бог!
Живи и расцветай, моя певунья,
Чтоб никогда лучу не угасать!..
И радугой разлейся семиструнной:
С тобой воскреснет Украина-мать!
Аватар из Инета
Свидетельство о публикации №119042506000