Немиті вікна, та чорна стеля.
Напрочуд тихо в моїй оселі.
Не просто бідно, а якось сумно.
Життя завмерло. Лишився сумнів.
Щілини в рамах. Знадвору віє.
Замерзли - щастя, любов, надія.
Не роздивляйсчя і не розпитуй.
Тут знають працю. Уміють жити.
А я прилипла до скла устами:
Що там на волі?
Та все - так само.
Немитi вiкна...
© Copyright: Светлана-Фотини Завьялова, 2019
Свидетельство о публикации №119042400329
Свидетельство о публикации №119042400329
Рецензии
