Я вас вітаю, українці,
Що не тягли з колоди туз,
Нарешті встанем ми з колін,
В яких давно з'явився хруст...
Так довго ми стояли в позі,
Такій незручній та гидкій,
Що трохи б ще, і ми, невдовзі,
Перетворились на рабів.
Які не мають вже надії
На краще, на людське життя,
Коли з мотузкою на шиї
Стоїш у черзі в небуття.
Коли життя проходить повз,
Коли майбутнє не відомо,
Коли кричиш так гучно "SOS",
Що і самих вже бере сором.
Нарешті світло у кінці
Мережить в темному тунелі,
І не тремтить уже в руці,
Той аркуш білий бюлетеня.
Хтось ставить "хрест", а ми всі "плюс" -
Життю новому та надії,
Бо був на це нам Божий перст
У свято вербної неділі.
22.04.19г.
Не тягли з колоди туз...
© Copyright: Виталий Столпак, 2019
Свидетельство о публикации №119042304775
Свидетельство о публикации №119042304775
Рецензии