Невигаданий ностальгii сум... на укр. яз

         Родинне гніздо - найзатішніше і наймиліше місце для кожної людини.
Рідна земля жИвить та лікує наші душі, додає ніабиякої життєвої сили і творчої наснаги. Всі ми могли би жити у лЮбому серцю краї, та доля змусила шукати щастя у заморських королівствах, перетворивши нас на перелітних птахів. І тепер ми ніби роздвоїлися навпіл між бажанням бачити своє (дороге, кровне) і необхідністю допомогти своїм сім'ям тією "копійчиною", яка заробляється нами у чужинський далечині, де - чужі звичаї, чужа мова, інший клімат, та зовсім інша культура.
         Та щоб скоротити відстань з Батьківщиною, заробітчани, причетні до мистецтва, несуть традиції у маси співвітчизників, щоби майбутнє покоління, котре вирішило залишитися на чужині, пам'ятало - якого вони роду-племені, якої віри; щоби не цуралося і ні нехтувало своїм походженням, а з гордістю могло називати себе спадкоємцем Могутнього Слов'янського Роду.
         Україна...Батьківщина...Ненька... Скільки думок і почуттів вкладаємо ми , заробітчани, у це, начебто маленьке, але таке величне слово, яке нікОли не зникне з нашої свідомості, не зітреться з наших вуст, а навІки зостанеться у наших серцях.
У емігрантів почуття любові до Батьківщини більш загострене, бо тільки далеко від дому відчуваєш наскільки важлива у житті рідна земленька(!)
         Не від добра покинули ми її, але...
все одно повертатися треба туди, звідки ми родом. Я'кби не було гірко удома, та в чужинІ (й поготІв) сОлодко не буде!
То ж не забуваймо Рідну Землю, бережім її у своїй пам'яті, любІмо її понад усе, бо Батьківщину, як і батьків, не обирають;
вони даються нам на щастя й на долю Всевишнім. Нехай влучний вислів: "МіцнА сім'я - міцна Держава" стане для усіх нас головним девізом по життю.

         Невигаданий ностальгії сум
         ЇдкИм туманом в'ївся в наші дУші,

         Шукали в чужинІ рахат-лукум,
         Але "танцюєм" в наймах "каперуші".