Поет - краси земноi менестрель на укр. яз

          За щоденною життєвою метушнею ми іноді забуваємо подивитися навкруги та полюбуватися красою цього світу.
Для всіх нас стало досить звичним, що сонце - світить, дерЕва - ростуть, пташкИ - співають, а одна пора року змінюється дрУгою...
         Зрозуміло, шо у працюючих людей попросту не вистачає часу на ці (так би мовити) дрібниці.
Але працюючому поету не бАйдуже оточуюче середовище... Радіючи кожному природному явищу, він помітить і пробудження ранку, і затемнення сонячного диску.
         Жадібно впитуючи у сЕбе, мов губка, повітря життя, поет прагне вмиватися небесними дощами, упиватися світанковими росами, зігріватися сонячними прОмінями, щоби пОтім ділитися теплом своєї збагаченої романтичної душі з живучими поруч людьми, намагаючись римованим складом мелодійних вІршів передати всі прелещі земного раю, бо тільки у гармонії з матінкою-Природою, у сукупності з нею та Богом-Творцем можна розраховувати на продовжування існування людського роду...
         Поет - краси земної менестрель,
         Творінню Божому складає оди...
         Перо вмочаючи в словесну акварель,
         Малює римами гармонію природи...