***
Не чує, не бачить, не слуха, не дише,
І мов відцуралась від світу, від себе,-
Шепоче: "Не хочу, не можу, не треба".
Не треба у серці будити бажання,
Коли все згоріло, і мабуть востаннє,
І крила комусь вже не хоче ростити,
Коли з ним життя не судило летіти.
Не може той біль в серці знов тамувати,
Розірване навпіл сльозами латати,
І в прірву летіти самій, а не в небо,
І тихо шепоче: " Не можу, не треба!"
Вона би злетіла, та сенсу немає:
Навіщо те небо, коли не кохає?
І привидом плине крізь натовп холодний
Розірвана тиша у синю безодню....
Свидетельство о публикации №119042005357
навіщо ЇЙ небо
.
привІдом
.
мабуть в останнЄ
не диХА. (риму підігнати)
відцуРАЛАсь
.
та сенсу немає= из новояза, лучше бы заменить.
Тишине лететь в пропасть, но в конце она ПЛЫВЁТ.
И так далее. Работать надо, править.
.
Не може той біль в серці знов тамувати
прочтите вслух эту строку... неблагозвучно.
Терджиман Кырымлы Второй 26.04.2019 02:54 Заявить о нарушении
Каждый человек видит и чувствует по-своему))и нельзя же сказать, что, дескать, кто-то радуется или печалится неправильно,- нужна инструкция).
Ещё раз спасибо за замечание. Вдохновения Вам и радости творчества!
Мария Атеш 30.04.2019 10:59 Заявить о нарушении