Чи думав...

Чи думав, що колись, все станеться ось так:
І місто – не чуже, а людям - все одно,
І ніби у юрбі, насправді ж ти – жебрак,
Не грішний, не святий, та тягне щось на дно…

І боязко, і ні… реальність – не казки…
Де успіх і престиж, де друзі і сім’я?
Все зникло… у воді потоплені зірки
Нагадують тобі минулих днів ім’я…

Що сталося? Хтозна… у кого як було…
Бурлив, кипів… життя  до опіків довів…
І боженька забув ціловане чоло…
Неспокій – не біда… Біда страшна – це зрив!

І розум ніби є, і сила… Та ніщо
Не тішить… Без пуття тиняєшся в пісках…
Направили кудись, а ти узяв й пішов…
Жебрак… Скажи, чому ж для тебе це не крах?
(1.03.19)

ПАН переводчик)):
Думал ли, что когда-то, все случится вот так:
И город - не чужой, а людям - все равно,
И будто в толпе, в действительности же ты - попрошайка,
Не грешный, не святой, и тянет что-то на дно.
 
И страшно, и нет... реальность - не сказки.
Где успех и престиж, где друзья и семья?
Все исчезло... в воде потопленные звезды
Напоминают тебе прошлых дней имя.

Что случилось? Как знать... у кого как было...
Бурлил, кипел... жизнь до ожогов довел.
И боженька забыл целуемое чело.
Беспокойство - не беда. Беда страшная - это срыв!

И ум будто есть, и сила. Но ничего
Не радует... Без прока слоняешься в песках...
Направили куда-то, а ты взял и пошел...
Попрошайка... Скажи, почему же для тебя это не крах?