Не зазирай, Наталцьо, у люстерка
Бо ім вже стільки, мамо рідна, літ..!
Іх попсувала осінь-візітерка,
І квітень дощовитий пройдисвіт.
Я вже дивився. Звісно, вони брешуть,
Можливо, недостатньо серебра,
Та всі колись потилицю почешуть:
Красуні, корифеі, брокера…
А ти, здається, визначилась з хобі,
Бо римування - це цілком твоє!
Нам до смаку презент в твоїй особі,
Бо щось в віршах твоїх магічне є.
Не заважай, хай ллється твоє слово,
Когось на роздуми глибокі надихне.
І я до цього акту вже готовий,
Ось тільки хлюпну в келих кабарне.
А ти собі тихенько в ноутбуці
Фіксіруй все, що сталось на душі,
І видай про кохання, як на блюдці,
Щоб заридали навіть алкаші.
В цей день тобі натхнення побажаю,
Здоров'я, звісно – як без нього буть,
Грошей, коханців, друзів, урожаїв,
Ти вжити це, будь ласка, не забудь.
Наталц Б дненко
© Copyright: Доктор Эф, 2019
Свидетельство о публикации №119041906098
Свидетельство о публикации №119041906098
Рецензии