десь там знову пташина
зойкнула сіра, чомусь...
Віч на віч зустріла у днині —
чи то біль, чи то тугу саму.
Повернулась з далекого краю,
ясним місяцем, сонячними днем.
Чого ж сумуєш, мабуть і не взнаю,
що затаїлось і жалить живцем?
Я розумію пташино, що спокій —
то воля і небо, і сонячний грай.
Тому й линеш серцем за обрій,
де поміхається без меж небокрай.
Свидетельство о публикации №119041609276
Радости Вам, Галина!
Александр Бирт 04.05.2019 10:17 Заявить о нарушении
С уважением и признательностью.
Галина Би-Локур 04.05.2019 19:29 Заявить о нарушении