Не змиє дощ усе буденне,
Слова, прокляття, грізний крик,
Що переходить в навіжене
Із дня у день, із року в рік...
Ніхто не змінить чиюсь долю,
Ніщо не знає вороття,
Як що душа зазнала болю,
Нікчемне буде каяття...
Усе що є, що буде потім
У нас закладено самих
Та для віків ми тільки попіл,
Не розуміємо святих...
Самі себе не розумієм,
Чого прийшли, куди іти,
Хоч незбагненним володієм,
Та Ненька наче у пітьмі...
П.В.М. 15.04.2019г.
Не зми дощ усе буденне...
© Copyright: Владимир Прохода, 2019
Свидетельство о публикации №119041603605
Свидетельство о публикации №119041603605
Рецензии
Якщо людина знайде відповідь: хто я, куди і навіщо іду,- півділа уже зроблено...
Валентина Лысич 17.04.2019 23:20 • Заявить о нарушении
Валентина Лысич 17.04.2019 23:20 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.