ЧАД
За гаслами величними доби
Людинки поховалися дрібні
І скавулять пихато про журби
Вівців заблеяних. У ницій галасні
Розлунюються оди і хвальби
Про вівчарів отарних. І німі
Приречені пасуться. Не раби,
А безголосі у кошарі та в теплі,
Чекаючи на постриг, гнуть горби
З погордою. Немовби нарівні
Із різунами душ, без боротьби
Йдуть на заклання, щоби у вогні
Сакрально харчом стати худоби
В людській подобі. Чудні дні
Настали в світі. Виявом ганьби
Став думки дух й у шати маячні
Мудрість одягнуто. У чаді ворожби
Зкумарів ґлузд й паркани розписні
За скрепи вдавано. Поводирі ж юрби
Віщують здуреним у прірвовому дні.
Павло Гай-Нижник
14 квітня 2019 р.
Чад
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2019
Свидетельство о публикации №119041507261
Свидетельство о публикации №119041507261
Рецензии
