ПОВІЯ.
Ой, не можу заспокоїть,
Серце хвилювалось.
Чому, я такому дурню,
Коханой дісталась.
Хлопці мене запитують,
Що сталося люба.
Ти така була красуня,
Ще й не однолюба.
Як зббулася моя мрія,
Все бранила мати.
Вирядилась, як повія...
Хлопців розважати.
Одні люблять,
Хтось обходе...
Жінки не вважають.
Ой, село, таке не модне,
Всі повію знають.
А тепер я в цього дурня,
Взяла закохалась.
Сказав мені все забудем:
Без слави осталась.
Та й жінки настали милі,
І село все знає,
Закохалася повія,
Ніхто не чіпає.
5 жовтня 2009 року.
Повiя
© Copyright: Алексей Кириченко 11, 2019
Свидетельство о публикации №119041505766
Свидетельство о публикации №119041505766
Рецензии