***
Зажурилася зайчиха,
Що вовки не ловлять.
Стала шкіра лисувата,
Старі кості ломлять.
Набігались ноженята,
Трусились від страху,
Розлетілись зайченята,
Нема свого даху.
Пішла полем с палицею,
До вовчої балки.
Що порадить бо немає,
Мукички ні скалки.
Я гонявся за тобою,
Красотой носилась.
Мені краще зайченяток,
Щоб ще народила.
Непотрібна я нікому,
Прийшла ось до тебе.
Геть стара: на тебе дужі,
Зуби мати треба.
Я не вирию і ями,
Щоб там заховатись.
Візьми мене друже вовче,
Будем спілкуватись.
Шкутильгала палицею,
Цокав вовк зубами.
Так на старість парою.
БУЛИЖ... Ворогами...
17 червня 2006 року.
Зажурилася зайчиха
© Copyright: Алексей Кириченко 11, 2019
Свидетельство о публикации №119041407264
Свидетельство о публикации №119041407264
Рецензии