ВІВЧАРКА.
Купив собі сусід вівчарку,
Навіщо, так і не сказав.
За їжею іде у лавку,
Бо їсть підряд все, як удав.
Зайди поглянь, як горобина,
Росте, красивою стає.
Все хвалить, хвалить мов дівчину,
А я й скажи йьому своє...
Які в нас тихі були ночі,
Приємно в ліжку було спать.
Тепер вона все виє й виє,
На неї й наші гавкотять.
А ти все хвалиш, горобина!
Може вона, як те дівча,
Некохане взяли в родину,
Та й сліз ніхто не поміча.
Тож відпусти її на волю,
Туди, до родичів – вовків.
Бо там її щаслива доля,
І там її почують спів!
17 березня 2010 року.
В вчарка
© Copyright: Алексей Кириченко 11, 2019
Свидетельство о публикации №119041406936
Свидетельство о публикации №119041406936
Рецензии