Тумани
Лягають на світ, на зело.
Сумую могилкою мами,
Далеким забутим селом.
Лишилась нічия дитина,
І світ помалів, мов тюрма.
Стоїть, замерзає хатина –
Бо в ній уже мами нема!
Не гріють холодні цілунки
Чужих і байдужих людей:
Туман, мов розіп’ята брунька,
Нам відлік зворотній веде!
Як пусто у світі, як пусто!
Як довго в пустотах живу!..
Летіли і плакали гуси,
І падали з крику в траву,
На вже охололе подвір’я,
В краплистий болючий туман –
Мов роки забуті, мов пір’я,
Мов сльози покинутих мам…
І знаю напевне: для сиріт
Тумани, мов ковдрою, вмить –
Щоб людям чужим, хоч і щирим,
Не видно – як туга болить.
Картинка із Інтернету, дякую автору.
Свидетельство о публикации №119041403099
Тёплых солнечных мирных дней Вам. Хорошо,что пишете, это же отдушина для души. Спасибо.
Ольга Грубская 14.04.2019 11:49 Заявить о нарушении
Надежда Еременко 14.04.2019 12:12 Заявить о нарушении