За обрієм неба збираються хмари
І вітер з берези зриває гілля.
В душі все вирує ,спокою чекає
Так хочеться сонця, а його нема.
Так хочеться світла збудить своє серце-
Зігріти думки, розтопити печаль.
Щоб серце зігрілось й думками полинуть
У небо безхмарне, бездонну даль.
Та думки- думками, вони пролітають
Життя розстановить усе по місцям.
Мов вітер на полі, мов хвиля морськая
І аж тоді знайде серце причал.
10.04.2019
За горизонтом неба
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2019
Свидетельство о публикации №119041202418
Свидетельство о публикации №119041202418
Рецензии