Олень

        Притча
Олень  над  річкою  стоїть,
Сонце  тут  щедро  припікає,
Зайшов  помитись  і  попить -
Себе  дзеркально  розглядає.

Щось  ноги  довгі  та  криві,
Живіт  та  груди,  якась  шия,
Лиш  роги,  що  на  голові  -
Очі  і  серденько  радіють.

Та  ось  напився  він  води
І  вже  до  лісу  повертає,
Треба  ж  тут  трапитись  біді  -
Лев  бідолаху  доганяє.

Ноги  стрімко  в  ліс  несли,
Лев  відстав,  догнать  не  може,
Коли  ж  забіг  зовсім  у  ліс
В  гілках  заплуталися  роги.

Лев  тоді  вже  тут  як  тут -
На  спину  оленю  стрибає
І  тут  йому  з  прозріння  пут
Сумління  з  жахом  дорікає:

З  кого  в  воді  він  кепкував -
Його  від  смерті  рятували,
А  чим  пишався  й  вихваляв -
У  пащу  лева  передали.
                *
Хто  друг,  хто  ворог - не  завжди
Ми  зовні  можем  розібратись,
Лиш  в  лапах  наглої  біди
Всі  стануть  чітко  проявлятись.
         10.04. 2019 р., Київ