I кожен раз, почувши рiдну пiсню...
Коли охопить душу біль нестерпний,
Піду в поля, де зранку крізь туман
Стежина в`ється повз колючі терни,
А вдень, у луках, сонячний дурман.
Наспівує там вітер, мов зітхання,
Про дівчину, яку колись кохав…
Яку всю ніч до самого світання
Під зорями тендітно обіймав…
І не знайду, мабуть, у всьому світі
Мелодій кращих, гідних почуття!
Батьківська земле, ми ж бо твої діти!
Про тебе, нене, пісні, про буття…
І кожен раз, почувши рідну пісню,
Злітає серце-птах у височинь…
Не стримуючи сліз, красиву й різну
І слухав би!... І денно, і вночі…
08.04.2019 р.
© Copyright: Юрий Тригубенко, 2019
Свидетельство о публикации №119041102336
Свидетельство о публикации №119041102336
Рецензии