Зачекай

Коли гляне зоря вечорОва
В сум* очей річковОї води,
Я прилину в твій сон кольоровий.
Зачекай! Зачекай!
Не іди!

Пригадай як колись, на світАнні,
Білопінно садочки цвіли,
Ти ж пішов,
і зів'яло кохання,
І стежкИ врізнобІч розійшлись.

А як зірочка вранішня зійде,
Я, на згадку про юні рокИ,
До вербички весняної вийду,
Задивлюсь в сині очі ріки.

Яро* золотом схід запалає,
Заспівають, засвищуть пташкИ,
Сумно згаснуть на тлі* небокраю
Ті роз'єднані, наші, зірки.

Прийде день гомінкИй, метушлИвий,
І поглине у вир* суєта
Вже минулі, й такі нещасливі,
Довгі (і швидкоплинні!), літА.

Скоро зірка впаде вечорОва
В синій мОрок*,
аж за небокрай...
Не спіши!
Бо помИлишся* знову.
Зачекай.
Я іду...
Зачекай!


Комментарии:

зачекай - подожди, повремени
сум - печаль
яро - ярко, ослепительно
на тлі - на фоне
поглине у вир - засосёт в омут, в пучину
морок - мрак
помилишся - ошибёшся


Рецензия ІВАНА ЯРОСЛАВОВА:

Ну як тут не в1дгукнутися:

Коли рад1сть притрусить зима,
Коли смуток тр1щить в напруз1,
Коли розпач - рятунку нема
! безсил1 вино 1 друз1, -

Я до тебе приходжу знов.
Ср1бний усм1х зн1мае втому.
Хай в само1 зима п1д в1кном,
Та веселим 1ду додому.

! везу у стареньк1м авто
По м1ському маршруту траси
Ср1бний усм1х. Твое тепло.
! тебе - прекрасну...
Іван Ярославов.(08.06.2020)