Нас не стало...
І світ, ти поглянь, не змінився.
Біле сонце кульгає по обрію в ніч,
де хтось інший, не схожий на нас, народився,
щоби знов за життя не знайти нічогіч...
Нас немає...
А місяцю знов неважливо,
хто й навіщо завиє до нього в пітьму,
де потріпані душі щезають наживо
без холодних пояснень куди і чому...
Нас забули...
Прозоре тихенько поглине
все, що має свій колір в оздобленні мрій.
Стало тепло?
То Бог до не обраних лине,
щоб хоч якось позначитись в склянці пустій..:)
Чайовi
© Copyright: Александр Ноцкий, 2019
Свидетельство о публикации №119040802395
Свидетельство о публикации №119040802395
Рецензии
