Що, гулі-гульки, їсти не дають?
І я не дам, бо вже зовсім нема чого.
Я вам не мама – тільки злюща мачуха,
Хоч всі візьміть та й виздихайте тут.
І не кричіть, не пурхайте в салют.
У скло не бийтесь: то даремна версія.
Летіть он до багатих – тих, що з пенсією
Або з роботою нормальною живуть!
Ви цілий день качаєте права.
Скажу неправду: так мені обридли ви –
Що я, гидкА, бридкА, всіма обгиджена,
І – не звикать! – погана буду й вам.
Летіть до черв’ячків! В весну, в мозаїки,
В те, що з бруньок осиплеться згори.
І ви тепер, мов люди, стали зайвими –
Такі ж, як я, голодні шостий рік.
Даремно всі, немов на мітинг, вийшли ви:
Уже бабуся стерлась – до нуля!
І тільки що й лишилось – здуру кишкати
Та буковки в комп’ютері вставлять.
Гулi
© Copyright: Надежда Еременко, 2019
Свидетельство о публикации №119040706598
Свидетельство о публикации №119040706598
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.