Вже четверту добу, від осінніх дощів
плаче наша земля та спадають тумани,
сірі голі дерева, листопад намочив,
і холодна зима майже не за горами.
Плачуть голі дерева, та старі забудови,
заховалося сонце, там на небі за хмари,
лише верби на греблі, нам не вимовлять слова
про злиденне життя , ні сьогодні , ні вчора.
Це не сон і не казка, це не примхи природи
це реальне життя, тих хто там на селі,
і не винні у цьому, бідні люди й погода,
що живуть всі роки, на убогій землі.
Хто про все те що є. до людей донесе ?,
і дощами й сльозами умитіій землі,
хто згадає про тих, хто там жив попри все
хто весь час працював у глухомзу емлі.
Укр. Вже четверту добу
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119040603401
Свидетельство о публикации №119040603401
Рецензии