МОВИ СМАК... ЧУЙ ТА МОВ, - ЗНОВ i ЗНОВ!

Нам ув оберіг, а рогатим по їх ріг поріг, — ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня!

                з небесного літа, волошковоквіта,
                ся врода намита,    якось й розповита,
                й не вбита, й не зжита, не руш мову жита:
                а  до хліба  її май, — й  до життя  все підсівай


   стерня проміння — остання з дня...
   й дотопче ніч: й слід, слідом, зоре...
   й небесний чорнозем їм вторе...
   й спливуть в нім зорі, аж зо дна...

...а зможуть мОрок осіЯть?
...сей, найтемніший: вже досвітний??
...в час нетерпляче-не-примітний???
...допоки сонцю й посівать????

...й промінню дорости до світла!
...й позаривати нОчі нОри!!
...й сміття в старенькім пеклі, — гОри!!!
...й горИ ж: земля — життям би вквітла!!!!


На попередній сторінці було як «Е.. зопове... Й що треба ще дорости!!!» Там же було, перечепився об "дорости": пустісіньке без знаття, ДО ЧОГО!
А це з відгуків, не залишалася би й тут пустка?

Ніч трохи довга, але вже добавляється час до дня!
Юрію, певна, кожен свідомий українець прагне, щоб "земля життям би квітла..."
Вірш сподобався (як і кожен вірш із Вашого доробку).
Наснаги, радісних новин у такому непростому сьогоденні.
Шануймося!
З повагою до Вас, Надія.
Надежда Рубинская   07.03.2016

Аби став пророчим цей дивний сон, Юрію...
А слава прийде до того, хто переможе ненависть заради миру.
Іншого шляху нема, бо ніколи не скінчиться війна між добром і злом...
Зберегти б Землю для нащадків - іншої такої не буде...
Не можна воювати на Ковчезі, бо він нікуди не пристане, бо вибухне...
Соловей Заочник   23.06.2015