Волосся – ніби те жито,
А очі – в тім житі волошки.
Мене ти навчила любити.
Хоч трошки. Спочатку трошки,
А далі твій ніжний імпульс
Мене виштовхнув у Всесвіт...
Я думала, коли вирвусь,
Мене ти покинеш пестить...
На щастя, я помилилась –
Любов наша не загине.
Звідколи я народилась,
Все лине вона, в світ лине.
І сяє волосся золотаве,
А очі твої – небом сіють.
Тебе називаю я Маві –
Моя абсолютна віра.
Волосся нiби те жито
© Copyright: Наталка Змиивна, 2019
Свидетельство о публикации №119040500018
Свидетельство о публикации №119040500018
Рецензии