І де ж ти був раніше,
коли писала вірші
про ніжность і любов?
Плету думки полинні,
спокутую провини
під шепіт молитов.
Життя відтяло крила,
хоч я не ворожила
і долю не кляла.
На все шляхи Господні,
пригублюєш з безодні,
напийся з джерела.
Весна буяє щедро,
хоч я давно не Герда,
ти не бездушний Кай.
Тумани у люстерку,
зозуленьку із серця
на волю відпускай.
На оксамиті неба
зорітиму для тебе -
немає кращих веж.
Зустрінеш королеву,
а сакуру рожеву
у коси не вплетеш.
На оксамитi неба
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2019
Свидетельство о публикации №119040208153
Свидетельство о публикации №119040208153
Рецензии