Чому Душа в сльозах.
Чому застигла,
на перехресті доль й часів.
Пробач, але не я зустріла
Тебе у зорепаді днів.
Коли замріяні сади, стояли
в юному розмаї.
Коли, перлинами, роса
світилася у днях весняних.
Коли душа була як пісня,
і полум'ям жаги горіла.
Ми розминулися у часі,
літаючи в чужих світах.
Ми сподівалися на щастя,
та щастя не впізнало нас.
Чому
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119040200079
Свидетельство о публикации №119040200079
Рецензии