Схожі на метеликів
фіалки кольорові,
кобальтові - крильцями
тріпотять, ще б пак.
Напишу на месенджер я
кілька слів любові:
"Замерзає маргаритка,
сонечко, ти як?"
В Ботанічному саду ще
пустка, обмаль люду.
В ямці посмішку торішню
загубив листок.
Невгамовна самотИна
розтинає груди,
зупинися, дихай вільно,
не останній крок.
Березню примхливому це
небо бездоганне.
Одночасно з верховини
сипле лантухи,
крупку кришталеву льоду,
пластівці туману.
Все засипав первоцвіти,
ратуші, дахи.
По бруківці каблучками
вибивають поні
цок, цок, цок у такт негоді
біла мряка , що ж...
Забери, коханий, звідси,
буду чуйна, чом ні?
Начаклує однозначно
ніч травневий дощ.
Нафталінові сновиддя
щезнуть, от побачиш.
Мавкою омию коси
в озері купав.
Оновлюся, причащуся,
скину пута наче.
І сумирна буду - янгол
демона приспав.
Березневий
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2019
Свидетельство о публикации №119040207011
Свидетельство о публикации №119040207011
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.