Куди йдуть сни? Куди йдуть хуртовини
забутих лютих й листя вересня? Невже
кудись зникають дні й подруги милі
і кращі друзі, кращі друзі? Звідки щем?
Куди біжать і стукають по рейках електрички,
дрейфують кораблі і лайнери летять?
Куди йде світло, що сірник загас, мов, свічка,
й метеликів політ, самотній погляд небесам?
Куди - і ночі безперервні й буйні ті застілля,
костри липневі і травневий ще бузок,
і плани, мрії, щастя і тим більше
піднесених віршів святих, дурниць й пліток?
Куди йдуть втрачені всі речі,
відцвілі квіти, і, нарешті, діти? І людей, -
тих, що навколо там задишка й кровотечі,
із вадами мізків, з пороками сердець –
адже це не вони, не ви, не ми,.. Печалі
дурного квітня воїнів, банкірів, клоунів, корів
не відає країна і спокійно жде, бо й ми відчалим
вже за тридев'ять тих земель й тридесять тих морів.
coverсія
КУДИ...
© Copyright: Петр Скорук, 2019
Свидетельство о публикации №119040204145
Свидетельство о публикации №119040204145
Рецензии