Проходить день, а потім ніч,
За ними – нова днина,
З якою зріло віч-на-віч
Чекаю ту годину…
Коли скінчиться та війна,
Несуча лихоліття
І молодість гайне сповна
Садів квітучим віттям
Геть відійде весь час жахіть,
Вмить – сонце посміхнеться!
Небо не буде гримотіть
Тим, що кривавим зветься…
Припиниться біль, клекіт, плач,
Що ранить серце, душу,
У ЗМI всіх, звістках передач
Геть зникне слово,- мушу…
Ставати до військових лав,
Де ризик жде щомиті,
Зі спалахами тих заграв
Смертельного страхіття…
Розквітне день, де пліч-о-пліч
З батьками поруч – діти!
Ніч з сяйвом без пекельних свіч,-
Красі життя – радіти!
Наповниться веселим світ,
Де гратимуть музики,
Мир, злагода візьмуть скрізь зліт
З добробутом - навіки!
31.03.2019р.
Зрiле чекання...
© Copyright: Елена Михайловна Егорова, 2019
Свидетельство о публикации №119040103715
Свидетельство о публикации №119040103715
Рецензии