Березнева ностальгiя... Ярослав Чорногуз

                Пам’яті Олексія Дмитренка…


О красеню весняний, ранній,
Журби в душі моїй не сій,
Прийшов дарунок твій останній -
Чудовий теплий Олексій.
Я душу ним так спрагло грію,
Та не вгамую ненасить,
І березневу ностальгію
Я буду рік в собі носить.
Бо чи ж забудеш свіжість ранню
І ті невидимі стрибки,
Що зайчик сонячний кохання
В повітрі робить залюбки.
Не так у зрілості кохаєш,
Нехай цвітінням все буя,
О березню, ти вже минаєш,
Неначе молодість моя.
© Ярослав Чорногуз
7510 р. (ВІд Трипілля) (2002)


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Красавец-друг, ранне-весенний,
Тоски в душе моей не сей…
В подарок от тебя – явленье:
Чудесный тёплый Алексей.
Я душу с ним так жадно грею,
Попробуй-ка, меня насыть.
Берёзовую ностальгию
Я стану год в себе носить.
Забудешь разве утра свежесть,
Неуловимые прыжки:
Их зайчик вертит, как в манеже:
Слежу я луч…из-под руки…
Но в зрелости не так всё любо,
Хоть и цветения розмай.
О март…ты подставляешь губы
Мне на прощание…Прощай.


Аватар из Инета