Лина Костенко. Вновь журавли курлычут...

Л.Костенко
Ті журавлі, і їх прощальні сурми...


Ті журавлі, і їх прощальні сурми...
Тих відлітань сюїта голуба...
Натягне дощ свої осінні струни,   
Торкне ті струни пальчиком верба. 

Сумна арфістко, - рученьки вербові!
Тих відлітань сюїта голуба...
Зіграй мені мелодію любові,       
Ту, без котрої холодно словам.    

Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
Тобі над полем в небі напишу.      


Светлана Лемаева
Вновь журавли курлычут...
(вольный перевод с украинского языка)

Вновь  журавли курлычут, улетая…
Прощальной той сюиты синева…
И дождь натянет струны, не смолкая,
Их верба тронет пальчиком слегка.

Грустит арфистка, - веточки, как руки!
Прощальной  той сюиты синева…
Сыграй мелодию любви, разлуки,
Ту, без которой холодно словам.

Сыграй осенний  тихий плач калины,
Сыграй мне всё, о чём я попрошу,
Я не скрипичный ключ, а журавлиный.
Тебе над полем в небе напишу.