Ти мені не говорила ,як відносилась до мене,
тільки часто жартувала, що трава давно зелена.
що такий я не сміливий,що не знаю я природи,
що не буду я щасливий , що втрачаю я нагоду.
Ти приїхала до мами, у травневу темну ніч,
і зі мною не даремно , залишилась віч на віч.
ти була така жаданна, я кохав тебе до ранку
ніч коротка, невблаганна, розєднала на світанку.
Тільки шкода, що так швидко, пролітає час приємний,
і жалкую, що не рідко його гаяли даремно,
дуже шкода, що негода у моїй душі вселилась,
що забув я де та врода, що так в мене закохалась.
Час пройшов і ми втомились, у безмежному просторі,
наодинці залишились, хто у щасті, хто у горі.
Все пройшло, і тільки втрата, нагадала про кохання,
що чекати вже не варто, на нове розчарування.
Розійшлися ми з тобою, хто на Захід, хто на Схід,
залишилися з журбою, я і ти, на цілий світ.
Укр. Ти мен1 не говорила
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119032909643
Свидетельство о публикации №119032909643
Рецензии