Дивилась ніч у кришталеві неба очі,
а в серце щемом біль повзла.
Скажи, чому у низці тих пісень дівочих,
ні трішечки, ні смутку і ні зла.
Слова ясні, ясні, як ті блакитні очі,
тільки з дивним дотиком тепла,
мабуть тоді коли весна кохання нам пророчить,
загартовуються очі, душі і тіла.
Без меж перлини дарує в зорянім браслеті
і стелить, стелить зорями твоєї долі плай,
завжди з коханням ми стаєм крилаті—
ти тільки, про це, ні на мить не забувай.
Тоді ти тишу знов відчуєшь в тиші
і шелест зірки, в шелесті дібров,
і в душі в найпотаємнішій ніші —
Богом дану на все життя Любов.
дивилась нiч у кришталевi неба очi
© Copyright: Галина Би-Локур, 2019
Свидетельство о публикации №119032909277
Свидетельство о публикации №119032909277
Рецензии
этот стих я тоже перевёл на русский,
посмотрите здесь: http://www.stihi.ru/2019/06/01/5609
Серж Конфон 3 01.06.2019 16:12 • Заявить о нарушении
посмотрите здесь: http://www.stihi.ru/2019/06/01/5609
Серж Конфон 3 01.06.2019 16:12 • Заявить о нарушении
Спасибо!
Мне приятно, что мои строчки вам удалось перевести и наполнить теплом.
Они живые и это ваша заслуга.
С уважением.
Галина Би-Локур 01.06.2019 16:21 Заявить о нарушении
Мне приятно, что мои строчки вам удалось перевести и наполнить теплом.
Они живые и это ваша заслуга.
С уважением.
Галина Би-Локур 01.06.2019 16:21 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.