Просинаеться день... Михайло Жайворон

Оригінал:


Просинається день – не з повстання багряного сходу,
Не від шелесту тиші й останнього сплеску зорі.
Ізсер;дини нас він художником в люди виходить
І кладе на пол;тна туману свої кольор;.

Кожен день починається в нас із уяви і плоті,
Зі штриха промінця на небесному білому тлі,
Із ескізу сам;го себ; і душі у польоті,
Яку нам повертають щораз навесні журавлі.

Наш характер і коди вбирає пора світанкова,
Розливає по крапельці барви в холодній росі.
А які вже слова віднайдуться у фарбах для Сл;ва,
На палітрі звучатимуть так і пастелі усі.

Вибираємо кожен собі по подобі картину,
І шукаємо в ній розмальовану вічністю мить.
Починається день – розриває нічну павутину,
І на сонячне світло із тіні виходимо ми.
© Михайло ЖАЙВОРОН
Аватар: Юрій Нагулко «Коловорот*»



Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Просыпается день – не с восстания дня на восходе
И не с шелестом тиши иль всплеском последним зари.
Изнутри он, из нас Арт-художником в люди выходит
И кладёт на полотна тумана оттенки – смотри!..

Каждый день  начинается с воображенья и плоти,
С лучевого штриха на белеющем фоне небес
Да с эскиза себя самого и души, что в полёте,
Той, что дарят весной журавли, опуская отвес.

Наш характер и коды вбирает пора на рассвете,
Разливая по капельке краски в холодной росе.
А какие Слова мы отыщем, подскажет нам ветер.
На палитре звучать станут в нежной пастели, знать, все.

Выбираем же, каждый из нас, по подобью картину,
Отыскать возжелав свой раскрашенный вечностью миг.
Начинаются дни, разрывая ночей паутину, –
И на солнечный свет из теней появляемся мы.


Аватар Автора оригинала
* - один из самых главных славянских символов, который принадлежит самому богу Солнца, сыну бога Рода – Сварогу