Легенда о белой водяной лилии 3

Легенда про латаття.

(слов'янська)

Латаття, кажуть, що не ніч
Спускається під воду...
З людського ока швидко пріч!
Й прекрасні, там, на вроду,

Уже русалочки стають
Й пустують до світанку...
Роси ранкової поп'ють,
Зморившися від танку!

Але не можна підглядать -
Образяться, як діти...
Не треба, також, обривать -
Живі ж, русалки-квіти!

Із літа в літо, з року в рік,
Русалчин квіт буяє..
Латаття вдень - окраса рік,
А ніч - русалка грає!

Ось сяйво місячне ясне
Цілує воду палко...
І десь водиця ледь плесне...
То може, то - русалка?
   30.03.2013г.

- - - - - - - - - - - - - - - -

Перевод на русский язык:

Легенда о белой водяной лилии.

Белые лилии, говорят, что ни ночь
Опускаются под воду...
С людских глаз быстро прочь!
И, прекрасные собой,

Уже русалочки стают
И шалят до рассвета...
Росы утренней попьют,
Устав после танца!

Но нельзя подсматривать -
Обидятся, как дети...
Не надо, также, обрывать -
Живые же русалки-цветы!

Из лета в лето, из года в год,
Русалочьи цветы пышно растут...
Белые лилии днём - окраса рек,
А ночь - русалка играет!

Вот сияние лунное ясное
Целует воду страстно...
И где-то водица чуть плеснёт...
Так может, то - русалка?