Свитлиця

СВІТЛИЦЯ.

Я світлицю наряджала,
Підбивала подушки,
Щоб на трійцю вона була,
Кращою на всім селі.
Бо веселі, любі хлопці,
Знають молодиць в селі,
То ж світлиці оглядають,
В кого вищі подушки.
Подушки, подушки,
Стояли високі,
Та й дивились парубки
На них чорноокі.
Гарна, гарна молодиця
Семен – промовляє.
Чепурна в неї світлиця,
Руку піднімає!
Затихає гармонист,
Ах! Гуляй – молодці!
Приманила молодиця,
Й подушки хороші.
Подушки, подушки,
Стояли – пухові.
Семен Галю покохав,
На щасливу долю.
Ось сідайте всі до столу,
Кличе молодиця,
Як я рада, що Семену,
До душі світлиця.
Будьмо, будьмо: за Семена!!!
Та  й за тебе Галю!
Ой, гірка, гірка у мене,
Прошу цілуватись!!!
Подушки, подушки,
Стояли пухові.
Семен Галю покохав,
На щасливу долю.
Гармонист веселу грає,
На то ж вона й трійця!
Ось ходімо в хату з краю,
Там теж молодиця.
Відкриває нам світлицю,
Ми і не гадали.
На кроваті подушки,
Кращими стояли.
Подушки, подушки,
Прибрана світлиця.
Чому тільки раз у рік,
Та й Весела Трійця!!!
3 липня 2013 року.