Малим писати треба дар.
Його нівроку мав Гайдар.
І я – було серед майстрів
оті книжки його зустрів.
Все на війні – як на війні.
Став Кібальчиш як брат мені,
Отой найперший хто даси
мені урок на всі часи.
Тепер в країні – знов пітьма.
І правди людові нема.
Гнуть буржуїни на своє.
Цьому одвіку назва є.
Тож боротьби червоний стяг
мій Кібальчиш мені простяг.
Варенню тішаться дурні.
Не треба й печива мені.
Я не терпітиму наруг –
я маю битися як друг!..
Я тут згадав Кібальчиша –
і щемом сповнилась душа.
Віват герою і салют!..
Як він – стоятиму за люд!..
Березень 2019
Згадуючи Кiбальчиша
© Copyright: Поэт Закарпатья Василий Галас, 2019
Свидетельство о публикации №119032710818
Свидетельство о публикации №119032710818
Рецензии