Дмытро Павлычко. Смотреть бы мне в твоё окно...

Смотреть бы мне в твоё окно,–
узнать бы вдруг, живёшь за коим,–
как из одежд в мечтанье снов
восходишь ты в своём покое.

Смотреть бы мне, как поутру
слетает сон усталой ратью
с ресниц твоих на своя круг–
и ты встаёшь в прозрачном платье.

Мы не знакомы...
Всё одно,
ревнивцу знать бы мне законно,
кому горит твоё окно
чужому в космосе бездонном,

где мнится спальня мне твоя–
и ангельской целящей тенью
краса нисходит по края
в мои греховные виденья.

перевод с украинского Терджимана Кырымлы


Як би я знав, де ти живеш,
Дивився б крізь вікно знадвору,
Як ти виходиш із одеж,
І входиш в мрію снів прозору.

Я там стояв би цілу ніч,
Щоб знову бачити, як вранці
Злітає сон із твоїх віч,
І ти встаєш в прозорій тканці.

Та я не знаю… Не дано,
Бо ми з тобою не знайомі,
Та чом же те твоє вікно
Горить в космічному огромі?

Коли дивлюсь на небеса,
Я те вікно щоночі бачу,
І сходить золота краса
В мою фантазію чортячу.

Дмитро Павличко