Щось там привиділось мені...
Наче я в сивій давнині...
Стою посеред степу Скіфськой бабою,
Занурена у думи, у свої...і бачу сон..
Ось... із туману кінь летить!
Мій кінь! У нього чорна грива.
Я молода й ,як він, красива!
І доля в нас ,обох , щаслива.
Ми з ним як вітер на роздоллі!
І спішимо назустріч долі.
Он - де табун.
Та кінь ірже, копитом б,є, -
Він відчуває запах крові.
І враз змінилося видіння.
Кінь на дибах! Нога в стремінні!
Й стріла летить - чужа стріла!
І кров, і боляче - безсилля.
Не встигли ми до табуна.
Вже чорні тіні промайнули.
І все сховалося в пітьмі.
Лиш я одна, та кінь мій поруч.
Загинули ми в тій війні.
Тепер стою посеред степу.
Вдивляючись у далечінь,
Із каменю - Я - Скіфська баба.
Що то привиділося їй....?
Чи то мені ...?
Видiння
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119032606002
Свидетельство о публикации №119032606002
Рецензии
